28 декабря 2006

Деякі питання практики вжиття запобіжних заходів у господарському судочинстві

Законом України від 22.05.2003р. Господарський процесуальний кодекс України доповнено новим розділом V1 Запобіжні заходи.

Відповідно до ст. 43-1 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) особа, яка має підстави побоюватись,  що подача потрібних для неї доказів  стане  згодом  неможливою  або  утрудненою,  а  також підстави  вважати,  що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову.

Запобіжні заходи включають: 1) витребування доказів;  2) огляд  приміщень,  в  яких  відбуваються дії,  пов’язані з порушенням прав; 3) накладення арешту на майно,  що належить особі,  щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.

Статтею 43-3 ГПК України  передбачено,  що запобіжні  заходи  вживаються  до  моменту  звернення  до  суду  з позовною   заявою  з  метою  попередження  та  збереження  доказів правопорушення.  Заявник повинен  подати  відповідну  позовну  заяву  протягом десяти  днів з дня винесення ухвали про вжиття запобіжних заходів. Після подання відповідної заяви вжиті запобіжні заходи не припиняються, а діють вже як заходи забезпечення позову.

Отже, за  своєю  правовою природою запобіжні  заходи - це заходи,  спрямовані  на  збереження відповідних  доказів  та   на запобігання  правопорушенню  з  метою  якнай­швидшого реагування на протиправні дії,  а заходи до забезпечення позову за своїм змістом застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до пункту 4 частини  першої  статті  43-3  ГПК України  заява  про вжиття запобіжних заходів повинна містити обставини, якими заявник обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів. Такі обставини мають узгоджуватися з приписами статті 43-1 ГПК,  а за змістом пункту 5 частини першої статті 43-3 частини  третьої статті 43-4 ГПК - також й підтверджуватись відповідними доказами,  витребування й оцінка яких здійснюється господарським судом за загальними  правилами ГПК про докази. Зокрема, заявник має подати докази, достатні для  впевненості  в тому,  що його право порушується або невідворотно буде порушено.

Заява про вжиття запобіжних заходів розглядається не  пізніше двох   днів  з  дня  її  подання  господарським  судом,  в  районі діяльності  якого  належить  провести  ці  процесуальні   дії,   з повідомленням заінтересованих осіб. Однак неявка їх не перешкоджає розглядові заяви.

  Чинне законодавство не містить  прямих  вказівок  щодо  місця розгляду відповідної  заяви.  Згідно  з частиною 1 статті 43-4 ГПК заява  про  вжиття  запобіжних  заходів  розглядається господарським  судом,  в районі діяльності якого належить провести ці процесуальні дії.  Отже,  у вирішенні зазначеного питання  слід виходити  з  того,  який  саме  запобіжний захід заявник вважає за необхідне вжити:  тобто якщо йдеться про витребування доказів, про огляд  приміщень  або  про  накладення арешту на майно, заява має подаватися до місцевого господарського суду, в районі діяльності якого знаходяться відповідно докази, приміщення або майно, стосовно яких належить провести певні дії.

У разі обґрунтованої вимоги заявника заява про вжиття запобіжних заходів розглядається лише за його участю без повідомлення особи, щодо якої просять вжити запобіжні заходи.

Про вжиття запобіжних заходів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначає обрані запобіжні заходи, підстави їх обрання, порядок і спосіб їх виконання, розмір застави, якщо така призначена. Копії ухвали надсилаються заявнику та особі, щодо якої мають бути вжиті запобіжні заходи. У разі винесення ухвали за участю заявника без повідомлення особи, щодо якої просять вжити запобіжні заходи, копія ухвали надсилається особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, негайно після її виконання.

Ухвала про вжиття запобіжних заходів виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

В Господарському суді Луганської області розглядається невелика кількість заяв про вжиття запобіжних заходів. Здебільшого особи, що зверталися до Господарського суду Луганської області з заявами про вжиття запобіжних заходів заявляли про накладення арешту на майно. Можливість накладення судом арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві передбачена ГПК України і як захід забезпечення позову, який може бути застосовано при порушенні судом провадження у справі (п.10 ст. 65 ГПК України) за клопотанням позивача, заявленим при подачі позовної заяви. Тому, особи, які мають за намір звернутися до Господарського суду з заявою про вжиття запобіжних заходів слід впевнитися у необхідності подачі саме такої заяви у конкретній ситуації та чи не достатньо буде заявити клопотання про вжиття заходів забезпечення позову при або після подачі позовної заяви до суду.

Запобіжні заходи припиняються у разі:

1) неподання  заявником  відповідної  позовної заяви у строк, встановлений частиною третьою статті 43-3 цього Кодексу;

2) відмови  господарським  судом у прийнятті позовної заяви з підстав, передбачених частиною першою статті 62 цього Кодексу;

3) невиконання позивачем вимог, передбачених статтею 63 цього Кодексу, що має наслідком повернення позовної заяви;

4) винесення господарським судом ухвали про скасування ухвали про вжиття запобіжних заходів.

Суддя  Господарського суду  Луганської області Є.Ю. Пономаренко