Луганський обласний Центр психічного здоров’я релокувався до Дніпра та на початку року відновив прийом пацієнтів. Наразі в закладі працюють 50 спеціалістів, які разом з сімейними лікарями консультують переселенців у 28 населених пунктах України.
Генеральний директор Центру, заслужений лікар України Микола Овчаренко розповів журналістам “Сєвєродонецьк онлайн” про психологічні проблеми, з якими стикаються переселенці, військові та поділився методами самодопомоги.
“Ми змушені були релокуватися з Рубіжного, Лисичанська та Сєвєродонецька. У цих трьох містах до 24 лютого 2022 року знаходились основні філії Центру. Бойові дії на цій території розвивались досить стрімко, практично з першого дня вторгнення, тому керівництво вирішило евакуювати колектив.
Спочатку було важко, ми не знали, де, що і як, не було “дорожньої карти”. Потім керівництво нашої військової адміністрації релокувалось до Дніпра. Ми також почали шукати собі прихисток та знайшли це приміщення на вулиці Будівельників, 23. На початку серпня 2022 року ми відкрили кабінет, а в грудні розпочали амбулаторний прийом”, - розповів Микола Овчаренко.
За словами лікаря, спеціалісти центру консультують пацієнтів в офлайн та онлайн режимах. Жителі Луганщини виїхали з області практично в усі регіони України та за кордон.
“Вони знаходять нас, виходять на зв’язок телефоном, через соціальні мережі. Люди потребують консультаційної допомоги й ми нікому не відмовляємо. Проводимо попередню бесіду, виясняємо стан пацієнта, що саме його бентежить, які має скарги. Виходячи з цього, встановлюємо діагноз та, відповідно клінічним протоколам, призначаємо те чи інше лікування.
Найчастіше - медикаментозне. Але для багатьох людей достатньо простої бесіди. Поговориш з людиною, а вона каже: “Лікарю, дякую, ви мені дали пояснення на багато речей, які були незрозумілі, а тепер стало легше. Можна я буду телефонувати?” Пишуть, телефонують, а ми відповідаємо. Слово в руках психотерапевта - те ж саме, що й скальпель у хірурга”, - каже лікар.
За словами Миколи Овчаренка, щодня до центру звертаються близько 8 пацієнтів. Наразі лікарі працюють згідно з новими правилами НСЗУ. Відомості про пацієнтів вносять до електронної бази, де зазначають усі послуги, які люди отримали. Велику увагу приділяють співпраці з первинною ланкою - сімейними лікарями. В одній будівлі з Центром психічного здоров’я розміщена Рубіжанська міська лікарня.
“На фоні війни та вимушеного переїзду психічний стан саме переселенців піддається великому тиску. Тому виникають різні розлади на кшталт адиктивного. Хтось починає дивитись у бік горілки та інших речовин, хтось - робити протиправні вчинки, а хтось йде в психосоматику. Загострюються різні хвороби, що до того спали, про які людина може й не знала. Де тонко - там і рветься. На стрес кожен реагує по-різному.
Разом з переселенцями до нас часто звертаються військові. На жаль, бойова психічна травма призводить до виникнення багатьох проблем. Через психіку уражаються слабкі місця організму. Це може бути гіпертонічна хвороба, виразка, цукровий діабет, метаболічний синдром. Це все психосоматика.
Найчастіший прояв - це тривога. Рівень тривожності підвищений у кожного з нас, а також фобії, страхи. Наприклад, у Дніпрі сьогодні було дві повітряні тривоги, а щодня й щоночі їх значно більше. Людина не може на це не реагувати”, - розповів Овчаренко.
Щоб допомогти переселенцям, спеціалісти Центру проводять заняття “школи психічного здоров’я”. Вони пояснюють людям суть психологічних проблем, розповідають про тривожність, як її сприймати та надавати собі допомогу при панічних атаках.
“Найбільш ефективний метод самодопомоги - зміна акцентів. Я просто кажу людям зайнятись звичайними для них справами. Чуєте повітряну тривогу - починайте готувати їжу, прасувати, почитайте книжку, послухайте музику. Робіть звичайні для вас речі. Коли людина це робить, вона починає відволікатися від переживань.
Інший дієвий метод - комунікація з людьми. Ми - соціальні істоти, тому, коли підтримуємо один одного, відчуваємо плече близької людини, нам стає легше. Для багатьох важливо, щоб їх просто хтось вислухав. Щоб заспокоїтись, вони повинні все розповісти іншому, навіть якщо це щось неважливе. Але для цієї людини розмова буде полегшенням.
Практично кожен з нас має родичів, друзів, знайомих, які є учасниками війни або постраждали від неї у широкому сенсі. У когось на фронті загинули близькі людині, у когось постраждали під час евакуації, хтось захворів тощо. Ці проблеми торкнулися вже кожної родини. Тому нам потрібна взаємодопомога, взаємотерпіння, взаємопідтримка”, - розповів генеральний директор Центру психічного здоров’я.
Великою проблемою він вважає те, що люди замикаються в собі, не звертають уваги на свій психічний та психологічний стан, залишаються наодинці зі своїми розладами, які поступово затягують у прірву.
“Це може призвести до іноді жахливих наслідків. Тому головна задача - негатив перевести в позитив. Я часто раджу пацієнтам, замість того, щоб сидіти та копатись у собі, просто вийти на прогулянку. Подивіться яка погода, весна, біля Дніпра вже багато людей. Вийдіть на вулицю, до парку, подивіться, посміхніться комусь. Звичайний рух - це викид ендорфінів, гормонів радості. Це найкращий антидепресант, який людина може безкоштовно отримувати у будь-яких кількостях”, - каже Микола Овчаренко.
Поширити:
