Артилеристи гатили у бік Лисичанського нафтопереробного, де окупанти створили чималий укріпрайон. Звідти працює ворожа артилерія та саме з цього форпосту виходять на штурм групи росіян.
“Тут ми вчора підбили БТР 82. А тут, в цьому квадраті був міномет 120 противника”, - розповідають хлопці.
"Зараз догорає той самий ворожий міномет, його окупанти поставили просто на прохідній Лисичанського нафтопереробного", - розказує командир підрозділу.
Хоч як би не прикривався ворог укриттями заводу, навіть там наші бійці його бачить, як на долоні.
“Вчора він зміг зробити тільки 20 пострілів. Був виявлений нашою розвідкою. Підтверджений з дронів та був знищений. Передній край противника знаходиться набагато ближче до нас. Ми піджимаємо противника до НПЗ”,- розповідає командир підрозділу ЗСУ Кирило Верес.
Поля Луганщини усіяні сотнями тіл окупантів. Вражає і їхня кількість, і те, що росіяни не забирають убитих. Деякі з цих солдатів після бою, ще були живими, але стекли кров’ю, бо за ними ніхто не прийшов. Наші армійці лиш чули, як вони кличуть своїх у радіостанції, але марно. Знищено було до тисячі росіян, розповідає командир.
Після того бою, підрозділ Кирила Вереса взяв чимало полонених, і ті розповіли, чому окупанти не рятують своїх.
“Браслет позначення, якою хворобою він хворіє. Щоб розуміли, чи можна їм надавати меддопомогу, чи не можна. Червоний браслет – це ВІЧ, білий – гепатит. Їм заборонено знімати ці браслети”, - переповідають розповіді полонених військові.
Дістався українцям в бою і трофейний танк, він хоч і майже новий, але дуже недоглянутий, тож доводиться бійцям його ремонтувати.
“Вони там французькі нічники поставили та на тому модифікація радянського танку 70-х років закінчилась. Ми його під носом у росіян просто забрали”, - розповідають бійці.
Поширити:
